Св. Антоній Падевський (1195-1231), популярний святий в середовищі християн впродовж багатьох століть. Хто тільки не звертався за допомогою до цього святого у нужді, хворобі, пропажі грошей чи особистих речей? І всім св. Антоній допомагав, бо під час свого земного життя заслужив собі особливу ласку в Небі.
Св. Антоній Падевський – Фердинанд з Лісабона, – власне, таке ім’я отримав святий при хрещенні, а з’явився на світ 15 серпня 1195 року в свято Успіння і мати посвятила сина Діві Марії вже в день його народження. Маючи ледве п’ятнадцять років, 1210 року Фердинанд вступив до монастиря Регулярних Каноніків св. Августина у Сан Віченцо де Фора. Після двох років, він вирішує перебратися до Коімбри і тут перебуває вісім років. Однак мученицький подвиг перших п’ятьох францисканських місіонерів заохочує Фердинанда піти слідами святого Франциска, стати його учнем, – жити в убогості і радості. Він не лише досконало знав Святе Письмо та богослов’я, а й вільно розмовляв латинською, грецькою, арабською, єврейською мовами. Через невдалу місійну подорож до Марокко, – Фердинанд повернув в Португалію, а потім до Італії, де він і зустрів Франциска. Капітула призначила Антонія у провінцію Романія в монастир у Монтепаоло, поблизу Форлі. 24 вересня 1222 року Антоній виголосив проповідь на священичих свяченнях, після чого став відомим його дар проповідництва широкому загалу. Відтак йому веліли покинути монастир у Монтепаоло і присвятити себе проповідництву. Антоній розпочав від Ріміні, де єретики притягнули на свій бік багатьох і де він шокував усіх, промовляючи до морських риб. Антоній з прохання святого отця Франциска провадить уроки богослов’я для Братів Менших у Болоньї. Згодом, Антонія вислали до Франції, щоб він там проповідував проти єретиків і навчав богослов’я у францисканському новіціаті 1224 року. Після смерті Франциска у 1226 році, новий генеральний настоятель призначає Антонія відповідальним за провінцію Еміліа (південна Італія). Обов’язки провінційного настоятеля Антоній виконував від 1227 до 1230 року. Це були для нього роки напруженої праці. Під час своїх мандрівок, 1228 року, він уперше дістався до Падуї. Відомо що святий Антоній мав надзвичайну ласку тримав на руках малого Ісуса – справжнє Дитятко з крові й кісток. До Господа святий відійшов при заході сонця 13 червня 1231 року. За волею самого Антонія, його поховали у церковці Санта Марія 17 червня 1231 року.
Вже через рік після смерті Антонія, тобто 30 травня 1232 року, Папа Григорій IX оголосив брата Антонія з Падуї святим і призначив його свято на 13 червня (річниця його смерті). Кажуть, що в момент його канонізації дзвони всіх церков у Лісабоні самі розпочали урочистий передзвін. Цього ж року в Падуї розпочалася побудова великої базиліки святого Антонія. Невдовзі після смерті святого починає поширюватися його культ. Перше дослідження решток святого відбулося 1263 року. Тоді було встановлено, що язик святого Антонія не розклався. У 1530 році було проведено друге дослідження й підборіддя святого помістили в раці для мощей. Останнє дослідження було проведено у 1981 році. Тоді мощі святого виставили на два місяці, щоб уможливити вірним його вшанування.
16 січня 1946 року Папа Пій XII оголосив св. Антонія з Падуї “ангельським доктором”.
